Эй, усіма привіт! Це ваш затуманений наркоман, готовий розповісти вам свою безглузду історію. Готуйтесь, бо це буде поїздка, яку ви не зможете забути!
Отже, страшний наркоман, я, вирішив віддатися всій справі цього світу - натуральному кокаїну. Все почалось тим, що колега із роботи розповів мені про закладки, де можна придбати якісну річ. Біла кристалічна речовина, про яку всі так багато говорять - це була моя наступна мета.
Одного сонячного дня я знайшов контакт на пацана, який займався розподілом закладок. Він вже зарання знаходився в стані плющиту, а я йому тільки допоміг. Він вивів мене на притон, де ми домовились про угоду. Мене перетинало від хвилювання, проте я був рішучим - кокаїн мав стати моїм відрою щастя.
Зустрічалися ми в темному переулочку, серед шумного міського таракана. Я знав, що ризикую, але дурний горішок як завжди перемагав у раціональному мисленні. Я видивлявся на всі боки, стараючись не привертати зайву увагу, коли раптом, я побачив його - мого нового дилера. Він був не старший за 20 років, з кепкою на голові і шортах, які здавались мені незручними в цій погожій погоді.
Потиснувши один одному руки, ми швидко здійснили обмін - кеш проти пакетика з тим дивовижним білим порошком. Мені не хватало слів, аби описати своє щастя. Я вже думав, що кокаїн - це просто міф, але тепер я мав його в своїх руках.
Повернувшись додому, я вирішив не марнувати часу і заліз в онлайн-пошук, щоб знайти виставку картин у нашому місті. Шукаючи, я натрапив на подію, яка мене зацікавила - виставка сучасного мистецтва з усіх куточків світу. Я ось так подумав: чому б не залізти на цю виставку на плющиті, щоб отримати незабутні враження?
Вечір наближався, і я вже підготувався до свого заходу. Позбувшись всіх речей, що могли сповідати мої таємниці, я направився до центру, де проходила виставка. Вхід на неї виявився крутим - маса художників, фотографів та модних пацанів і сучок. Там швальні шматки мистецтва були представлені на публічний огляд, я любив кожен миттєвість у цьому помешканні.
Зашовши у зал, я повний заглибився у справу. Мої очі впилися на одну картину, яка змусила мене затриматися. Фарби на полотні гріли мою душу і розсіяли тінь наркотичного опьяніння. Я все випивав кожен крок митця, він був такий гений! Він зміг передати неймовірні почуття через холодний фарби, і це плющило мене до глузду.
На виставці царила особлива атмосфера, наповнена розумом і смаком. Я був самим центром уваги, бо шевелився як під впливом кокаїну. Усі розмови про мистецтво, стилі та тенденції були шаленими наркоманськими запасами, які впивалися партіями дагги. Ми просто залізли на хвилю таланту і чарування.
Минув тривалий час, але я все ще перебував у своєму кокаїновому екстазі. Мій розум заповнився дивовижними образами, що залишилися в моїй пам'яті назавжди. Було два слова, які описували мої враження - зашло і шмалить! Виставка показала мені світ, про який я давно мріяв, де кожен фарбує свої мрії на полотні життя.
Мой дилер і видал мені найкращу закладку в моєму житті. Вона відкрила для мене нові горизонти, де культура, мистецтво і наркотики переплітаються в одному танці. Брешу, який наркоман хотів би кутити? А я вже не міг припинити. На виході з виставки, я зустрів свого кума - бідолашного лоха, який повірив в ту ж свиню, що й я. Він також вдався на цю виставку і не знав, що його вже чекає. Я розповів йому про свої враження та показав йому свої закладки - виявився він не менш здивований.
Ми з ним втратили рахунок годинам, що стояли біля виставки. Задоволений своїм вечором, ми вирішили закінчити його вже на природі. Друзі, дізнайтесь на свою свою шию - кутити з наркоманом на вулиці під яскравою зірками неймовірний досвід!
Так закінчився мій день, повний пригод і вражень. Я купив закладки і відвідав виставку, але, поки що, моє життя затоплене натуральними ейфоріями і бездумними кутками. Хочете підсумувати все це свято? Це я запрошую вас в світ майбутніх переживань!
Эй, ребятки! Здрасте-приветы всем тем крутым чувакам и чикам, которые отдыхают среди нас. Ну а как это тут без неотъемлемых друзей - отгона и отвисания? Ха! Как же я быстренько все устроила!
Захожу в задний двор, где всегда собираются ребята из нашего двора. Вижу за длинным столом сидят трое парней, смотрятся они солидно - решила, что они идеальные дропы для моего плана. Вливаюсь к ним.
- Ё, что за приятное общество? - рассудительно спрашиваю, собираясь старательно осмотреться по сторонам.
Один из них, с дредами до самых плеч, кивает с улыбкой: - Шутишь? У нас тут самое огонь общество, честь пасибо, что к нам влилась, девчонка!
- Слушай, расскажи, как можно выбраться из этого задротского места? - немного нервно произношу.
Тип с дредами усмехается и протягивает мне пакетик с каким-то порошком, говоря:
- Малышка, если хочешь по-настоящему разрывать, то тебе понадобится отличная команда и переход на новый уровень. Держи - вот твой билет в более злачное место. Кокаин, понимаешь? С ним точно удача прилетит!
Мое сердце заиграло танец радости. Ну что, подумала я, поздравляй себя, девчонка, у тебя есть новый шанс! Кокаин стал моим путеводителем в свободу и новую жизнь.
Несколько месяцев спустя, меня уже никто не узнал бы на улице. Гримасы скорости и закладок на лице, блестящие дреды, как электрошок, и одежда, которая кричала о моей новой суровой реальности. Я почти стала героином - хмурь был поближе, чем ноготь на мизинце. В глазах сверкал непобедимый огонь, и даже самые стрёмные угрозы отгонов вызывали лишь смешок.
Ах, какая это свобода, знать, что ты сильнее всего и везде, что можешь себе позволить все, что только заблагорассудится! Жизнь стала настолько яркой, словно я попала в другую реальность - все знакомое и привычное казалось разочарованной роскошью.
Но каждому из нас приходит время задуматься и о вопросах, которые кажутся банальными, пока ты погружен в адреналиновый ритм молодежи. Что дальше? Что со мной будет завтра? И тогда я поняла, что эта жизнь тонет в бездонной пропасти, а я не хочу стать маленькой тёмной точкой на ее дне, забытой и ничтожной.
Решение спасать себя от этого вихря нелегко принять, но я смогла и сделала это. В один из дней, когда скорость уже начала уколоть меня жалящей иглой, я подняла свой рваный рюкзак и отправилась в путь. Ведь я знала, что хочу большего, чем постоянная война с собственными демонами в этом безумстве.
Ух, какой путь у меня был к автостанции, где я смогла сесть на последний автобус, уносящий меня из этой родной страны, наполненной бессмысленной борьбой. За окном мелькали мельницы, пожухлые поля и деревни, куда меня не тянуло смотреть. Я смотрела на финальный глоток образа жизни, который был моим островом, а теперь - нелепым растратой молодости.
И вот я уже в новой стране, где мои руки слегка дрожат, как будто я в первый раз отгоняю. Но это не страх, а предвкушение - новая жизнь, новая возможность. Я решила, что хочу достичь новых высот, испытать новые эмоции и найти себя в этом безумии.
А сейчас, когда я сижу здесь и слушаю звуки неизвестной мне ночи, я понимаю, что все эти закладки, хмури, кетамины и скорости - это лишь краткие моменты удовольствия в вечности. Все, что действительно важно - это то, что находится внутри тебя - твоя сила, твоя любовь и твой выбор.
Все, ребятки, кто читает мою историю, не забывайте, что жизнь может быть бесконечно интересной и удивительной, если мы сами создаем свои выборы и не позволяем себе быть лишь пешкой во всей этой игре. Вливайтесь во что угодно, но помните о своих целях и мечтах, которые могут поменять вашу жизнь к лучшему! Живите на полную, друзья!